камін

(нім. < лат. — відкрите вогнище)

Кімнатна піч з широкою топкою, відгородженою решіткою, і прямим димоходом, що гріла приміщення відкритим полум'ям (синонім — коминок). Належним чином оздоблена грала важливу роль для створення парадного вигляду приміщень, починаючи з часів європейського Середньовіччя. Французькі К. на поч. XVIII ст. прикрашалися в середині годинником у бронзовому футлярі, з боків — китайськими вазами або канделябрами, а над камінною полицею — великим дзеркалом. Перед топкою влаштовувався розписний шовковий екран на різьбленій рамі, який прикривав яскраве полум'я і розсіював тепло. Дрова клалися на спеціальну залізну або бронзову підставку. Англійські К. характерні прямим димоходом, топка облицьовувалась латунним наличником з дверцями з вогнестійкого скла. Задня стінка старовинних німецьких К. оформлялась рельєфною чавунною плитою. Розташовані в куті кімнати голландські К. накривались вгорі великим пірамідальним ковпаком, а шведські мали подвійні дверці. В Росії та в Україні К. не отримали значного розповсюдження через суворі зими.